Моя історія дружби з мультиваркою

До недавнього часу мої стосунки з кухнею залишали бажати кращого. Я часто псувала продукти або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я подивилася на це скептично.

Перші два тижні я боялася її навіть увімкнути. Вона стояла на стільниці, поблискуючи чорним пластиком, наче літаюча тарілка. Але голод — не тітка, і я таки наважилася її увімкнути.

На на цьому сайті знайшла найпростіший рецепт "Ліниві голубці". Назва мене підбадьорила. Я завантажила в чашу фарш, капусту, рис і залила все томатним соком. Натиснула кнопку "Гасіння" — і вирішила не дихати.

За годину квартирою поплив такий запах, що чоловік визирнув із кімнати в подиві: "Це ти сама приготувала?".

Коли я відкрила кришку, то була вражена. Це була їжа, а не щось неїстівне! Справжнісінькі голубці! Ми поласували нею за лічені хвилини.

Тепер ми з мультиваркою - найкращі подруги. Вона пробачає мені всі помилки: у ній нічого не горить і не втікає і не стріляє олією. Я вже вивчила її характери — мову таймерів і режимів. І хоч друзі жартують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.